ВАЖНО! Новое в законодательстве

Зміст положення (норми) до 13.01.2009 р.

Зміст відповідного положення (норми) після 13.01.2009 р.

Закон України «Про зайнятість населення»

Стаття 1. Зайнятість населення

3. В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживаютьна території держави на законних підставах:

б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючипідприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчоюдіяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що берутьучасть у виробництві;

Стаття 1. Зайнятість населення

3. В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживаютьна території держави на законних підставах:

б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючипідприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчоюдіяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що берутьучасть у виробництві, а також члени особистих селянських господарств,діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особистеселянське господарство";

Стаття 2. Безробітні

Не можуть бути визнані безробітними громадяни:

г) які мають право на пенсію за віком, у тому числі на пільговихумовах, на пенсію за вислугу років або досягли встановленого закономпенсійного віку.

Стаття 2. Безробітні

Не можуть бути визнані безробітними громадяни:

г) які мають право на пенсію за віком, у тому числі на пільговихумовах, на пенсію за вислугу років та скористалися цим правом абодосягли встановленого законом пенсійного віку.

Стаття 7. Підходяща робота

1. Для громадян, які втратили роботу і заробіток (трудовий доход),підходящою вважається робота, що відповідає освіті, професії(спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій жемісцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна відповідати рівню,який особа мала за попередньою роботою з урахуванням її середньогорівня, що склався в галузі відповідної області за минулий місяць.

При пропонуванні підходящої роботи враховується стаж роботи громадяниназа спеціальністю, його попередня діяльність, вік, досвід, становище наринку праці, тривалість періоду безробіття.

Для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії(спеціальності), підходящою вважається робота, яка потребує попередньоїпрофесійної підготовки, або оплачувана робота (включаючи роботутимчасового характеру), яка не потребує професійної підготовки, а длягромадян, які бажають відновити трудову діяльність після перервитривалістю понад шість місяців, - робота за спеціальністю, що потребуєпопередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації, а в разінеможливості її надання - інша оплачувана робота за спорідненоюпрофесією (спеціальністю).

Для громадян, які працювали не за професією (спеціальністю) понад шістьмісяців, підходящою вважається робота, яку вони виконували за останніммісцем роботи, а робота за основною професією (спеціальністю) може бутипідходящою за умови попередньої перепідготовки чи підвищеннякваліфікації з урахуванням потреб ринку праці у цій професії(спеціальності).

Працевлаштування інвалідів здійснюється відповідно до рекомендаційМСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням йогопобажань.

2. У разі неможливості надання громадянинові роботи за професією(спеціальністю) протягом шести місяців безробіття підходящою вважаєтьсяробота, яка потребує зміни професії (спеціальності) з урахуваннямздібностей, здоров'я громадянина і колишнього досвіду, доступних длянього видів навчання та потреб ринку праці у цій професії(спеціальності).

При зміні громадянами професії (спеціальності) за направленнямдержавної служби зайнятості підходящою вважається робота як за новою,так і за попередньою професією (спеціальністю) за останнім місцемроботи.

3. За рішенням місцевих державних адміністрацій, виконавчих органіввідповідних рад може встановлюватись транспортна доступність та іншікритерії підходящої роботи, які посилюють соціальний захист населення.

Стаття 7. Підходяща робота

 1.Для громадян, які втратили роботу і заробітну плату (трудовий дохід),підходящою вважається робота, що відповідає їхній освіті, професії(спеціальності), кваліфікації, доступності послуг транспортногообслуговування, встановленій рішеннями місцевих державнихадміністрацій, виконавчих органів місцевих рад. Заробітна плата повиннавідповідати рівню, який громадянин мав за попереднім місцем роботи, зурахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у відповіднійсфері економічної діяльності в регіоні за минулий місяць.

 Припропонуванні підходящої роботи враховуються попередня діяльністьгромадянина, тривалість роботи за професією (спеціальністю),кваліфікація, вік, досвід, а також стан ринку праці.

 2.Для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії(спеціальності), підходящою вважається робота, яка потребує попередньоїпрофесійної підготовки, у тому числі безпосередньо на робочому місці уроботодавця, а для громадян, які бажають відновити трудову діяльністьпісля перерви тривалістю понад шість місяців, - робота за професією,яку вони мали за останнім місцем роботи, або робота, що потребуєпопередньої перепідготовки за новою професією (спеціальністю) занаправленням державної служби зайнятості.

 3.Для громадян, які працювали не за основною професією понад 12 місяців,підходящою вважається робота, яку вони виконували за останнім місцемроботи, а робота за основною професією може бути підходящою за умовипопереднього підвищення кваліфікації з урахуванням потреби ринку праціу відповідних працівниках.

 4.У разі неможливості надання громадянинові роботи за професією протягомшести місяців підходящою вважається робота, яка потребує зміни професіїз урахуванням здібностей, стану здоров'я і професійного досвіду,доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці у відповіднихпрацівниках.

 5.У разі зміни громадянином професії за направленням державної службизайнятості підходящою вважається робота і за новою, і за попередньоюпрофесією за останнім місцем роботи.

 6.Підбір підходящої роботи для інвалідів здійснюється відповідно до їхніхпрофесійних навичок, знань, рекомендацій медико-соціальної експертноїкомісії та з урахуванням побажань інваліда.

 7.Для громадян, які не мають професії, або таких, які займали місця, щоне потребують спеціальної підготовки та перебувають на обліку якбезробітні більш як 9 місяців, а також для громадян, які бажаютьвідновити трудову діяльність після тривалої (більше 12 місяців) перерви(крім громадян передпенсійного віку), підходящою роботою такожвважається участь в оплачуваних громадських роботах.

 8.Для громадян, які до настання безробіття понад 6 місяців були зайняті вособистому селянському господарстві, підходящою вважається робота занаявною у них професією (спеціальністю), у тому числі якщо умовою їхпрацевлаштування є підвищення кваліфікації за цією професією. У разінеможливості надання громадянинові роботи за наявною у нього професієюпідходящою вважається робота, яка потребує попередньої професійноїпідготовки з урахуванням потреб ринку праці. У разі відсутності утакого громадянина професії (спеціальності) підходящою роботою длянього вважається робота, яка потребує попередньої професійноїперепідготовки з урахуванням потреб ринку праці та, за можливості,наявних професійних знань, умінь та навичок.

 9. Підходящоюне може вважатися робота, якщо:

 вона пов'язанаіз зміною місця проживання громадянина без його згоди;

 місцероботи розташоване за межами доступності послуг транспортногообслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації,виконавчого органу місцевої ради;

 умови праці невідповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та проохорону праці;

 назапропонованому місці роботи заробітна плата нижча за встановленийзаконом розмір мінімальної заробітної плати або не забезпечуютьсягарантії щодо своєчасності її виплати;

 умови праці назапропонованому місці роботи не відповідають стану здоров'я громадянина, щопідтверджено медичною довідкою.

Стаття 8. Право громадян на працевлаштування

Громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхомзвернення до підприємства, установи, організації, індивідуальногоселянського (фермерського) господарства і до іншого роботодавця або прибезплатному сприянні державної служби зайнятості.

Іноземці та особи без громадянства, крім найнятих відповідно до угодипро розподіл продукції, які прибули в Україну на визначений термін,одержують право на трудову діяльність лише за наявності в них дозволуна працевлаштування, виданого державною службою зайнятості України,якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.Працевлаштування в Україні іноземців, найнятих інвестором у межах і запосадами (спеціальністю), визначеними угодою про розподіл продукції,здійснюється без отримання дозволу на працевлаштування.

У разі використання праці іноземців або осіб без громадянства бездозволу державної служби зайнятості України з підприємств, установ іорганізацій, незалежно від форм власності, державна служба зайнятостістягує штраф за кожну таку особу у п'ятдесятикратному розмірінеоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Ці кошти спрямовуються доФонду загальнообов'язкового державного соціального страхування Українина випадок безробіття.

Порядок і умови укладення трудового договору визначаютьсязаконодавством України про працю.

 

Стаття 8. Право громадян на працевлаштування

 1.Громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхомзвернення до підприємства, установи, організації, особистогоселянського господарства, фермерського господарства, іншого роботодавцяабо при безплатному сприянні державної служби зайнятості.

 Порядок і умовиукладення трудового договору визначаються законодавством України про працю.

 2.Роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб безгромадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданогороботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання працііноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбаченоміжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких наданаВерховною Радою України.

 3.Порядок видачі, продовження терміну дії та анулювання дозволів навикористання праці іноземців та осіб без громадянства визначаєтьсяКабінетом Міністрів України.

 4.У разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб безгромадянства на умовах трудового договору без дозволу на використанняпраці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятостістягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратномурозмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Порядокнакладення штрафу визначається центральним органом виконавчої влади усфері праці та соціальної політики.

 Уразі несплати (або відмови від сплати) протягом місяця у добровільномупорядку зазначеного штрафу його стягнення провадиться в установленомузаконом порядку. Кошти від стягнутих штрафів спрямовуються до Фондузагальнообов'язкового державного соціального страхування України навипадок безробіття.

 5.Іноземці та особи без громадянства мають право займатися в Україніінвестиційною, зовнішньоекономічною та іншими видами підприємницькоїдіяльності відповідно до законодавства.

 6.Іноземці та особи без громадянства не можуть призначатися на окреміпосади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно дозаконодавства України призначення на ці посади або зайняття такоюдіяльністю пов'язано з належністю до громадянства України, якщо інше непередбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковістьяких надана Верховною Радою України.

Стаття 23. Організація оплачуваних громадських робіт

1. Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад заучастю державної служби зайнятості для забезпечення тимчасовоїзайнятості населення, передусім осіб, зареєстрованих як безробітні,організують проведення оплачуваних громадських робіт на підприємствах,в установах і організаціях комунальної власності і за договорами - наінших підприємствах, в установах і організаціях.

6. Положення про оплачувані громадські роботи затверджуєтьсяКабінетом Міністрів України.

Стаття 23. Організація оплачуваних громадських робіт

1. Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад заучастю державної служби зайнятості для забезпечення тимчасовоїзайнятості населення, передусім осіб, зареєстрованих як безробітні,організують проведення оплачуваних громадських робіт на підприємствах,в установах і організаціях комунальної власності і за договорами - наінших підприємствах, в установах і організаціях.

 Оплачуванігромадські роботи повинні мати суспільно корисну спрямованість,відповідати потребам громади, регіону і сприяти їх соціальному розвитку.

Види оплачуваних громадських робіт визначаються місцевими державнимиадміністраціями, виконавчими органами відповідних рад.

6. Положення про порядок організації та проведення оплачуванихгромадських робіт затверджується Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 23-1. Загальнодержавні оплачувані громадські роботи

 1.Загальнодержавні оплачувані громадські роботи - це роботи, які маютьсуспільно корисну спрямованість, відповідають потребам держави виходячиз її соціально-економічних пріоритетів та виконуються на об'єктах,визначених Кабінетом Міністрів України, у сфері будівництва тареконструкції (модернізації) спортивної, транспортної, медичної,туристичної і телекомунікаційної інфраструктури, у тому числі наоб'єктах, пов'язаних з підготовкою та проведенням в Україні фінальноїчастини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

 2.Оплата праці громадян, зайнятих на загальнодержавних оплачуванихгромадських роботах, здійснюється відповідно до законодавства.

 Нагромадян, які беруть участь у загальнодержавних оплачуваних громадськихроботах, поширюються державні соціальні гарантії, передбаченізаконодавством про працю, про зайнятість населення та прозагальнообов'язкове державне соціальне страхування.

 3.Безробітні, які дали згоду на участь у загальнодержавних оплачуванихгромадських роботах, знімаються з обліку як безробітні з дняпрацевлаштування.

 4.Порядок організації (у тому числі забезпечення перевезення татимчасового проживання) загальнодержавних оплачуваних громадських робітвизначається Кабінетом Міністрів України.

 5.Закінчення строку роботи на загальнодержавних оплачуваних громадськихроботах вважається втратою роботи з незалежних від застрахованої особиобставин. Допомога по безробіттю таким особам призначається відповіднодо Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальнестрахування на випадок безробіття".

Стаття 24. Професійна підготовка і перепідготовка незайнятих громадян

1. Професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовкаосіб, зареєстрованих у службі зайнятості як такі, що шукають роботу,безробітних, може провадитись у випадках:

неможливості підібрати підходящу роботу через відсутність угромадянина необхідної професійної кваліфікації;

необхідності змінити кваліфікацію у зв'язку з відсутністю роботи, якавідповідає професійним навикам громадянина;

втрати здатності виконання роботи за попередньою професією;

необхідності підібрати підходящу роботу інваліду, в тому числі з умовоюпро виконання роботи вдома, відповідно до рекомендацій МСЕК, наявноїкваліфікації та з урахуванням його побажань.

пошуку роботи вперше і відсутності професії (спеціальності).

2. Професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовкагромадян організуються державною службою зайнятості за її направленняму навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях(незалежно від їх підпорядкованості) згідно з укладеними договорами абоу спеціально створюваних для цього учбових центрах за рахунок коштівФонду загальнообов'язкового державного соціального страхування Українина випадок безробіття.

Стаття 24. Професійна підготовка і перепідготовка незайнятих громадян

1. Професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовкаосіб, зареєстрованих у службі зайнятості як такі, що шукають роботу,безробітних, може провадитись у випадках:

 неможливостіпідібрати підходящу роботу через відсутність у громадянина необхідноїпрофесійної кваліфікації;

 необхідностізмінити кваліфікацію у зв'язку з відсутністю роботи, яка відповідаєпрофесійним навикам громадянина;

 втратиздатності виконання роботи за попередньою професією;

 необхідностіпідібрати підходящу роботу інваліду, в тому числі з умовою провиконання роботи вдома, відповідно до рекомендацій МСЕК, наявноїкваліфікації та з урахуванням його побажань.

 пошуку роботивперше і відсутності професії (спеціальності).

 2.Професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовкагромадян організуються державною службою зайнятості за її направленняму навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях(незалежно від їх підпорядкованості) згідно з укладеними договорами абоу спеціально створюваних для цього навчальних закладах державної службизайнятості за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державногосоціального страхування України на випадок безробіття.

Закон України «Про державну податкову службу в Україні»

Стаття 11. Права органів державної податкової служби

Органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та упорядку, встановлених законами України, мають право:

16) надавати інформацію з Державного реєстру фізичних осіб - платниківподатків та інших обов'язкових платежів іншим органам державної влади;

 

Стаття 11. Права органів державної податкової служби

Органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та упорядку, встановлених законами України, мають право:

16) надавати інформацію з Державного реєстру фізичних осіб - платниківподатків та інших обов'язкових платежів іншим органам державної владита органам Фонду загальнообов'язкового державного соціальногострахування України на випадок безробіття відповідно до закону;

Основи законодавства України про загальнообов'язкове державнесоціальне страхування

Стаття 25. Види соціальних послуг та матеріального забезпечення зазагальнообов'язковим державним соціальним страхуванням

За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надаютьсятакі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

5) страхування від безробіття:

допомога по безробіттю;

відшкодування витрат, пов'язаних із професійною підготовкою абоперепідготовкою та профорієнтацією;

матеріальна допомога безробітному та членам його сім'ї;

дотація роботодавцю для працевлаштування безробітних, в тому числімолоді на перше робоче місце;

допомога на поховання безробітного.

 

Стаття 25. Види соціальних послуг та матеріального забезпечення зазагальнообов'язковим державним соціальним страхуванням

За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надаютьсятакі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

5) страхування від безробіття:

 допомога побезробіттю;

 відшкодуваннявитрат, пов'язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою тапрофорієнтацією;

 дотація роботодавцюдля працевлаштування безробітних, в тому числі молоді на перше робоче місце;

 допомога напоховання безробітного;

 профілактичні заходи,спрямовані на запобігання настанню страхових випадків.

 

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуванняна випадок безробіття»

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

3) застраховані особи - наймані працівники, а у випадках, передбаченихцим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи безгромадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше непередбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковістьякого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюєтьсястрахування на випадок безробіття.

Представниками застрахованих осіб є профспілки або їх об'єднання чиінші уповноважені найманими працівниками органи (представники);

4) страхувальники - роботодавці та застраховані особи, які відповіднодо цього Закону сплачують страхові внески;

8) страховий випадок - це подія, через яку:

застраховані особи втратили заробітну плату або інші передбаченізаконодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних відних обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні,готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукаютьроботу;

застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття;

9) втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин -припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2,3), статті 38 (уразі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником абоуповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективногодоговору чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5,6) Кодексу законів пропрацю України;

10) роботодавець:

власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним органта фізичні особи, які використовують найману працю;

власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи,організації (в тому числі міжнародної), філії або представництва, якийвикористовує працю найманих працівників, якщо інше не передбаченоміжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких наданаВерховною Радою України.

Представниками роботодавців є об'єднання та спілки роботодавців чи іншіуповноважені роботодавцями органи (представники);

 

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

3) застраховані особи - наймані працівники; особи, які виконують роботи(надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами;військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної службиУкраїни, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інших військовихформувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпекиУкраїни, Служби зовнішньої розвідки України, Державної спеціальноїслужби транспорту, особи рядового і начальницького складу Державноїслужби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органіввнутрішніх справ, особи начальницького складу податкової міліції, атакож особовий склад воєнізованих аварійно-рятувальних служб(формувань), створених відповідно до законодавства на постійній основі(далі - військовослужбовці), крім військовослужбовців строкової служби,а у випадках, передбачених цим Законом, інші особи (громадяни України,іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні,якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода наобов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь якихздійснюється страхування на випадок безробіття;

 4)страхувальники - роботодавці, застраховані особи, фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичнихосіб), які використовують працю фізичних осіб за договорамицивільно-правового характеру, які відповідно до цього Закону сплачуютьстрахові внески;

8) страховий випадок - це подія, через яку:

 застрахованіособи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або іншіпередбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи знезалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку якбезробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсношукають роботу;

9) втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин -припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 2, 3),статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконаннявласником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умовколективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2,5, 6) Кодексу законів про працю України, а для військовослужбовців -звільнення зі служби з поважних причин без права на пенсію (у зв'язкуіз скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станомздоров'я, у зв'язку із закінченням строку контракту, систематичнимневиконанням умов контракту командуванням, через сімейні обставини абоз інших поважних причин відповідно до законодавства про військовийобов'язок і військову службу);

 10)роботодавець:

 власникпідприємства, установи, організації або уповноважений ним органнезалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання тафізичні особи, які використовують найману працю;

 військовічастини Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України,внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інші військові формування,утворені відповідно до законів України, які виплачують грошовезабезпечення, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідкиУкраїни, Державна спеціальна служба транспорту, Державна службаспеціального зв'язку та захисту інформації України, органи внутрішніхсправ та податкової міліції, а також воєнізовані аварійно-рятувальніслужби (формування), створені відповідно до законодавства на постійнійоснові (далі - військові формування);

 власникрозташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації(в тому числі міжнародної), філії або представництва, який використовуєпрацю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнароднимидоговорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни;

13) страховий ризик - обставини, внаслідок яких особи можуть втратитироботу і потребують матеріальної підтримки та соціальних послуг за цимЗаконом.

Стаття 2. Принципи страхування на випадок безробіття

Страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами:

обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих наумовах трудового договору (контракту) та на інших підставах,передбачених законодавством про працю, а також добровільності такогострахування особами, які забезпечують себе роботою самостійно (членитворчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), атакож громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності;

Стаття 2. Принципи страхування на випадок безробіття

Страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами:

обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих наумовах трудового договору (контракту) та на інших підставах,передбачених законодавством про працю, за цивільно-правововимдоговором, військовослужбовців (крім військовослужбовців строковоїслужби), а також добровільності такого страхування особами, якізабезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчіпрацівники, які не є членами творчих спілок), а також громадянами -суб'єктами підприємницької діяльності;

Стаття 4. Особи, які підлягають страхуванню на випадок безробіття

1. Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють наумовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходятьальтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповнийробочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах,передбачених законодавством про працю.

2. Особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладання трудовогодоговору, з цього дня починається сплата страхових внесків. Сплатастрахових внесків припиняється з дня розірвання трудового договору.

Взяття на облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємцівздійснюється Фондом на підставі відомостей з реєстраційної картки,наданих державним реєстратором відповідно до Закону України "Про державну реєстраціююридичних осіб та фізичних осіб - підприємців",не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначенихвідомостей робочими органами виконавчої дирекції Фонду, а фізичнихосіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю,- у тижневий строк після укладення трудового договору (контракту) зпершим із найманих працівників.

Роботодавці набувають статусу платника страхових внесків до Фондузагальнообов'язкового державного соціального страхування України навипадок безробіття:

юридичні особи - з дня взяття їх на облік;

фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, - з дняукладення трудового договору (контракту) з найманим працівником;

фізичні особи, які не мають статусу підприємців та використовуютьнайману працю, - в день укладення трудового договору (контракту) зпершим із найманих працівників.

Повідомлення про взяття на облік роботодавця як платника страховихвнесків надсилається роботодавцю наступного робочого дня з дня взяттяна облік.

Зняття з обліку роботодавця як платника страхових внесків здійснюєтьсяФондом загальнообов'язкового державного соціального страхування Українина випадок безробіття на підставі відомостей з реєстраційної картки,наданих державним реєстратором, а фізичних осіб, які не мають статусупідприємців та використовують найману працю, - після розірванняостаннього трудового договору з найманим працівником, після проведенняпередбачених законодавством перевірок роботодавця, звірення розрахунківз ним та проведення остаточного розрахунку.

3. Особам, які підлягають страхуванню на випадок безробіття, видаєтьсясвідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке єєдиним для всіх видів соціального страхування.

Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державнесоціальне страхування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 4. Особи, які підлягають страхуванню на випадок безробіття

 1.Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють наумовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору,включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, атакож тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочийтиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю,військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби).

 2.Особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладання трудовогодоговору (контракту), цивільно-правового договору, з цього дняпочинається сплата страхових внесків. Сплата страхових внесківприпиняється з дня розірвання трудового договору (контракту) абозакінчення строку дії цивільно-правового договору.

 Взяттяна облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців здійснюєтьсяФондом на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державнимреєстратором відповідно до Закону України "Про державну реєстраціююридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступногоробочого дня з дня отримання зазначених відомостей робочими органамивиконавчої дирекції Фонду, а фізичних осіб, які не мають статусупідприємців та використовують найману працю, - у тижневий строк післяукладення трудового договору (контракту) з першим із найманихпрацівників.

 Страхувальники,на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстраціююридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", повинні подати заявупро взяття їх на облік як платників страхових внесків до робочихорганів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державногосоціального страхування України на випадок безробіття у порядку,визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері праці тасоціальної політики. Зазначені страхувальники беруться на облік непізніше наступного робочого дня з моменту отримання такої заяви.Страхувальники, які використовують працю фізичних осіб за договорамицивільно-правового характеру, а також зазначені в абзаці третьомупункту 10 статті 1 цього Закону, набувають статусу платника страховихвнесків відповідно з дня укладення цивільно-правового договору таутворення військового формування. { Частину другу статті 4 доповненоабзацом згідно із Законом N 799-VI (799-17) від 25.12.2008 }

 Роботодавцінабувають статусу платника страхових внесків до Фондузагальнообов'язкового державного соціального страхування України навипадок безробіття:юридичні особи - з дня взяття їх на облік; фізичніособи - підприємці, які використовують найману працю, - з дня укладеннятрудового договору (контракту) з найманим працівником;

 фізичніособи, які не мають статусу підприємців та використовують найманупрацю, - в день укладення трудового договору (контракту) з першим ізнайманих працівників.

Повідомлення про взяття на облік роботодавця як платника страховихвнесків надсилається роботодавцю наступного робочого дня з дня взяттяна облік.

 Зняттяз обліку роботодавця як платника страхових внесків здійснюється Фондомзагальнообов'язкового державного соціального страхування України навипадок безробіття на підставі відомостей з реєстраційної картки,наданих державним реєстратором, а фізичних осіб, які не мають статусупідприємців та використовують найману працю, - після розірванняостаннього трудового договору з найманим працівником, після проведенняпередбачених законодавством перевірок роботодавця, звірення розрахунківз ним та проведення остаточного розрахунку.

 Зняттяз обліку страхувальників, на яких не поширюється дія Закону України"Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", здійснюється за їх заявою після проведення передбаченихзаконодавством перевірок, звірення розрахунків та проведенняостаточного розрахунку.

 3.Особам, які підлягають страхуванню на випадок безробіття, видаєтьсясвідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке єєдиним для всіх видів соціального страхування.

 Порядоквидачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальнестрахування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 6. Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття тасоціальні послуги

1. Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі -забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

2. Право на забезпечення та соціальні послуги за цим Законом маютьтакож незастраховані особи - військовослужбовці Збройних Сил України,Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військцивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно дозаконів України, Служби безпеки України, Державної спеціальної службитранспорту, органів внутрішніх справ України, звільнені з військовоїслужби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційнихзаходів без права на пенсію (далі - військовослужбовці), та особи, яківперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації вустановленому порядку як безробітних.

3. Громадяни України, які працюють за межами України та не застрахованів системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якійвони перебувають, мають право на забезпечення за цим Законом за умовисплати страховику страхових внесків, якщо інше не передбаченоміжнародним договором України, згода на обов'язковість якого наданаВерховною Радою України.

4. Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчихспілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичніособи - суб'єкти підприємницької діяльності, особи, які виконуютьроботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами, мають право назабезпечення за цим Законом за умови сплати страховику страховихвнесків.

 

Стаття 6. Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття тасоціальні послуги

 1.Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі -забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

 2.Право на забезпечення та соціальні послуги за цим Законом мають такожнезастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастрахованіособи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.

 3.Громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані всистемі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якійвони перебувають, мають право на забезпечення за цим Законом за умовисплати страховику страхових внесків, якщо інше не передбаченоміжнародним договором України, згода на обов'язковість якого наданаВерховною Радою України.

 4.Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок,творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності мають право на забезпечення за цимЗаконом за умови сплати страховику страхових внесків.

 5.Працюючі пенсіонери у разі звернення до державної служби зайнятості засприянням у працевлаштуванні мають право на соціальні послуги щодопошуку підходящої роботи, перенавчання та підвищення кваліфікації, атакож на інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані зпрацевлаштуванням.

Стаття 7. Види забезпечення та соціальні послуги

2. Видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятістьнаселення" є:

професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації унавчальних закладах державної служби зайнятості або на договірнійоснові в інших навчальних закладах, на підприємствах, в установах іорганізаціях;

профорієнтація;

пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числішляхом надання роботодавцю дотації для працевлаштування безробітних, утому числі молоді на перше робоче місце, та фінансування оплачуванихгромадських робіт для безробітних у порядку (розмірах), встановленомуспеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сферіпраці та соціальної політики за погодженням з центральним органомвиконавчої влади у сфері фінансів та правлінням Фонду;

інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані зпрацевлаштуванням.

У разі необхідності для проходження професійної підготовки,перепідготовки та підвищення кваліфікації особа:

направляється до закладів охорони здоров'я для проходження попередньогомедичного та наркологічного огляду відповідно до чинного законодавства;

забезпечується місцем проживання на період проходження професійноїпідготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації та їйкомпенсуються витрати на проїзд до місця проходження навчання та узворотному напрямку, у порядку, встановленому спеціально уповноваженимцентральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальноїполітики за погодженням з правлінням Фонду.

Стаття 7. Види забезпечення та соціальні послуги

2. Видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України"Про зайнятість населення" є:

 професійнапідготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації упрофесійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі внавчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, вустановах, організаціях;

 профорієнтація;

 пошукпідходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхомнадання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць дляпрацевлаштування безробітних; фінансування організації оплачуванихгромадських робіт для безробітних у порядку, встановленому КабінетомМіністрів України;

 інформаційні та консультаційніпослуги, пов'язані з працевлаштуванням.

 У разі необхідності для проходженняпрофесійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації особа:

 направляєтьсядо закладів охорони здоров'я для проходження попереднього медичного танаркологічного огляду відповідно до законодавства;

 забезпечуєтьсямісцем проживання на період проходження професійної підготовки абоперепідготовки, підвищення кваліфікації та їй компенсуються витрати напроїзд до місця проходження навчання та у зворотному напрямку впорядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сферіпраці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фондузагальнообов'язкового державного соціального страхування України навипадок безробіття.

-

Стаття 7-1. Профілактика настання страхових випадків

 Привиникненні страхового ризику Фонд загальнообов'язкового державногосоціального страхування України на випадок безробіття може здійснюватизаходи, спрямовані на запобігання настанню страхових випадків, у межахкоштів, передбачених бюджетом Фонду на такі цілі.

 До профілактичних заходівналежать:

 фінансуваннявитрат роботодавця на оплату праці працівників, яких з метоюзапобігання вивільненню тимчасово переведено за їх згодою на іншуроботу (до 6 місяців протягом року) за умови збереження за нимиосновного місця роботи;

 фінансуваннявитрат роботодавця на професійну перепідготовку або підвищеннякваліфікації працівників, щодо яких є загроза вивільнення у зв'язку зреорганізацією або перепрофілюванням підприємства, тимчасовимприпиненням виробництва, за умови збереження за працівниками місцяроботи;

 іншіпрофілактичні заходи, визначені правлінням Фонду.

 Порядокздійснення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання настаннюстрахових випадків, затверджується правлінням Фондузагальнообов'язкового державного соціального страхування України навипадок безробіття за погодженням з центральним органом виконавчоївлади у сфері праці та соціальної політики.

 Щодоосіб, які отримують допомогу по частковому безробіттю відповідно достатей 24-26 цього Закону, не застосовуються профілактичні заходи,визначені у частині другій цієї статті.

Стаття 12. Виконавча дирекція Фонду

2. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються нацентр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський іСевастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні умістах центри зайнятості.

Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи:

4) виплачують забезпечення та надають соціальні послуги, передбаченіцим Законом;

5) контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страховихвнесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття,проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплатиматеріального забезпечення в порядку, встановленому спеціальноуповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері праці тасоціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом запогодженням з правлінням Фонду;

Стаття 12. Виконавча дирекція Фонду

2. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються нацентр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський іСевастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні умістах центри зайнятості.

 Виконавчадирекція Фонду та її робочі органи:

4) виплачують забезпечення та надають соціальні послуги, передбаченіцим Законом, забезпечують здійснення профілактичних заходів,спрямованих на запобігання настанню страхових випадків;

5) контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страховихвнесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття,проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплатиматеріального забезпечення в порядку, встановленому центральнимиорганами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики,державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженнямз правлінням Фонду.

 Розслідуваннястрахових випадків та обґрунтованості виплати матеріальногозабезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених удокументах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України таДержавної податкової адміністрації України, а в разі необхідності -шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірокстрахувальників;

Стаття 16. Джерела коштів Фонду та їх використання

2. Кошти Фонду використовуються на:

виплату забезпечення та надання соціальних послуг, передбаченихстаттею 7 цього Закону;

 

Стаття 16. Джерела коштів Фонду та їх використання

2. Кошти Фонду використовуються на:

виплату забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених статтею7 цього Закону, фінансування заходів, передбачених статтею 7-1 цьогоЗакону;

Стаття 17. Розмір та порядок сплати страхових внесків

1. Розміри страхових внесків визначаються виходячи з того, що вониповинні забезпечувати:

1) виплату застрахованим особам забезпечення та надання соціальнихпослуг, передбачених статтею 7 цього Закону;

2) створення резерву коштів Фонду;

3) покриття витрат Фонду у зв'язку із:

відшкодуванням Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних іздостроковим виходом на пенсію осіб, зазначених у частині другій статті20 цього Закону;

фінансуванням витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчоїдирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток йогоматеріальної та інформаційної бази.

3. Роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один разна місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів наоплату праці.

Стаття 17. Розмір та порядок сплати страхових внесків

1. Розміри страхових внесків визначаються виходячи з того, що вониповинні забезпечувати:

1) виплату застрахованим особам забезпечення та надання соціальнихпослуг, передбачених статтею 7 цього Закону;

2) створення резерву коштів Фонду;

3) покриття витрат Фонду у зв'язку із:

відшкодуванням Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних іздостроковим виходом на пенсію осіб, зазначених у частині другій статті20 цього Закону;

фінансуванням витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчоїдирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток йогоматеріальної та інформаційної бази;

4) фінансування заходів, передбачених статтею 7-1 цього Закону.

3. Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальникамиодночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплатудоходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі, або виручкивід реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням(перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу) вважаєтьсяодержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунокодержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі,одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей врахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення з цих виплат(доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчимидокументами, чи будь-яких інших відрахувань.

5. Страхові внески, які відповідно до цього Закону підлягають сплаті ізсум виплат (доходу) за період з дня виникнення у страхувальниказобов'язання щодо взяття на облік як платника страхових внесків до дняйого реєстрації в робочих органах виконавчої дирекції Фонду,сплачуються (стягуються) на загальних підставах відповідно до цьогоЗакону за весь зазначений період.

6.Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язковихплатежів, що складають систему оподаткування. На порядок сплати цихвнесків не поширюється податкове законодавство.

Стаття 19. Порядок обчислення розміру страхових внесків

1. Розміри страхових внесків установлюються на календарний рік:

для роботодавця - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату працінайманих працівників, що включають витрати на виплату основної тадодаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційнихвиплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно знормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці",які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;

для найманих працівників - у відсотках до сум оплати праці, яківключають основну і додаткову заробітну плату, а також іншізаохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральнійформі), які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;

для осіб, зазначених у частинах третій і четвертій статті 6 цьогоЗакону, - у відсотках до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

2. Страхові внески нараховуються на зазначені у цій статті фактичнівиплати (доходи), що не перевищують максимальної величини фактичнихвитрат страхувальника на оплату праці найманих працівників і доходуфізичних осіб, з якої справляються внески до Фонду, що встановлюєтьсящороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму,встановленого законом для працездатних осіб.

3. Роботодавці - суб'єкти підприємницької діяльності відносять страховівнески на валові витрати, суми страхових внесків виключаються з доходівпрацівників, що підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Роботодавці, діяльність яких фінансується за рахунок державного та/абомісцевих бюджетів, сплачують страхові внески з коштів, передбачених наці цілі.

 

Стаття 19. Порядок обчислення розміру страхових внесків

 1. Розміри страховихвнесків установлюються на календарний рік:

 дляроботодавця - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату працінайманих працівників, грошове забезпечення військовослужбовців, щовключають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати,інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі внатуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовимиактами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці",виплату доходу (прибутку) фізичним особам за виконання робіт (послуг)за договорами цивільно-правового характеру, які підлягають обкладеннюподатком з доходів фізичних осіб;

 длянайманих працівників - у відсотках до сум оплати праці, грошовогозабезпечення військовослужбовців, які включають основну і додатковузаробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (утому числі в натуральній формі), які підлягають обкладенню податком здоходів фізичних осіб; для осіб, зазначених у частинах третій ічетвертій статті 6 цього Закону, - у відсотках до сум оподатковуваногодоходу (прибутку);

 длястрахувальників, які здійснюють виплату винагороди фізичним особам завиконання робіт (надання послуг) згідно з цивільно-правовими угодами -у відсотках до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

2. Страхові внески нараховуються на зазначені у цій статті фактичнівиплати (доходи), що не перевищують максимальної величини фактичнихвитрат страхувальника на оплату праці найманих працівників і доходуфізичних осіб, грошового забезпечення військовослужбовців, з якоїсправляються внески до Фонду, що встановлюється щороку на рівніп'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом дляпрацездатних осіб.

 3.Роботодавці - суб'єкти підприємницької діяльності відносять страховівнески на валові витрати, суми страхових внесків виключаються з доходівпрацівників, що підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

 Роботодавці,діяльність яких фінансується за рахунок державного та/або місцевихбюджетів, сплачують страхові внески з коштів, передбачених на ці цілі.

Стаття 21. Обчислення страхового стажу

1. Страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особапідлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страховівнески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.

2. Період, протягом якого застрахована особа була звільнена відповіднодо цього Закону від сплати страхових внесків або отримувала виплати заокремими видами загальнообов'язкового державного соціальногострахування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсій поінвалідності, державної соціальної допомоги, яка призначаєтьсяінвалідам замість пенсії), включається до страхового стажу.

3. До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівникомза час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набраннячинності цим Законом.

 

Стаття 21. Обчислення страхового стажу

1. Страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особапідлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страховівнески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.

2. Період, протягом якого застрахована особа була звільнена відповіднодо цього Закону від сплати страхових внесків або отримувала виплати заокремими видами загальнообов'язкового державного соціальногострахування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсій поінвалідності, державної соціальної допомоги, яка призначаєтьсяінвалідам замість пенсії), включається до страхового стажу.

3. До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівникомза час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набраннячинності цим Законом.

4. Строк проходження служби військовослужбовцями (крімвійськовослужбовців строкової служби) до запровадження страхування навипадок безробіття для цієї категорії осіб прирівнюється до страховогостажу у разі звільнення зі служби за станом здоров'я, у зв'язку ізскороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права напенсію за умови реєстрації в установленому порядку в державній службізайнятості протягом місяця - з дня взяття на облік у військовомукомісаріаті, для інших осіб - з дня звільнення.

Стаття 22. Умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю

1. Застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними,які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали наумовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право надопомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перервистрахового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця післязакінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку вдержавній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є:

навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічнійординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання;

строкова військова служба;

здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом I групиабо дитиною-інвалідом віком до 18 років, а також за пенсіонером, якийза експертним медичним висновком потребує постійного сторонньогодогляду;

інші поважні причини, передбачені законодавством України.

2. Особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити трудовудіяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застрахованіособи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбаченихстаттею 37, пунктами 3, 4, 7, 8статті 40,статтями 41 і45 Кодексу законів про працю України,мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу.

3. Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстраціїзастрахованої особи в установленому порядку в державній службізайнятості.

4. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не можеперевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію)тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720календарних днів.

5. У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованоїособи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачуєтьсядопомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно.

6. У разі зміни застрахованою особою місця постійного проживаннявиплата допомоги по безробіттю продовжується після реєстрації її вустановленому порядку як безробітного за новим місцем проживання.

7. Допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організаціїпідприємницької діяльності безробітними, які не можуть бутипрацевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящоїроботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, заїх бажанням.

 

Стаття 22. Умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю

 1.Застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, якіпротягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали наумовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право надопомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

 Правона допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перервистрахового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця післязакінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку вдержавній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є:

 навчанняу професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічнійординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання;

 строковавійськова служба;

 здійсненнядогляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом I групи абодитиною-інвалідом віком до 18 років, а також за пенсіонером, який заекспертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду;

 інші поважніпричини, передбачені законодавством України.

 2.Особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити трудовудіяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застрахованіособи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбаченихстаттею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексузаконів про працю України, мають право на допомогу по безробіттю безурахування страхового стажу.

 3.Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстраціїзастрахованої особи в установленому порядку в державній службізайнятості.

 4. Загальнатривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360календарних днів протягом двох років.

 Дляосіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію)тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720календарних днів.

 5.У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особибезробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога побезробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно.

 6.У разі зміни застрахованою особою місця постійного проживання виплатадопомоги по безробіттю продовжується після реєстрації її вустановленому порядку як безробітного за новим місцем проживання.

 7.Допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організаціїпідприємницької діяльності безробітними, які не можуть бутипрацевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящоїроботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, заїх бажанням.

 8.Умовою для призначення допомоги по безробіттю є готовність особи доучасті в загальнодержавних оплачуваних громадських роботах, якщо такаробота для них є підходящою.

 9.У разі відмови особи від участі у загальнодержавних оплачуванихгромадських роботах, якщо така робота є для неї підходящою, безповажних причин розмір допомоги по безробіттю, передбачений статтею 23цього Закону, зменшується на 50 відсотків строком до трьох місяців.

Стаття 23. Розмір допомоги по безробіттю

3. Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місцяроботи за власним бажанням без поважних, призначається відповідно дочастин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-гокалендарного дня.

Стаття 23. Розмір допомоги по безробіттю

3. Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місцяроботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін,призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і їївиплата починається з 91-го календарного дня.

Стаття 31. Припинення, відкладення виплат матеріального забезпеченняна випадок безробіття та скорочення їх тривалості

1. Виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі:

1) працевлаштування безробітного;

2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;

3) вступу до навчального закладу на навчання з відривом відвиробництва;

4) проходження професійної підготовки, перепідготовки або підвищеннякваліфікації за направленням державної служби зайнятості;

5) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову)службу;

6) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волібезробітного або направлення його за рішенням суду на примусовелікування;

7) призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, утому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягненняособою встановленого законом пенсійного віку;

8) призначення виплати на підставі документів, що містять неправдивівідомості;

9) подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиноюдо досягнення нею трирічного віку;

10) подання письмової заяви про відмову від послуг державної службизайнятості;

11) переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість;

12) закінчення строку їх виплати;

13) зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державноїслужби зайнятості 30 і більше календарних днів;

14) смерті безробітного.

4. Виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у періодпрофесійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікаціївідкладається на строк, що дорівнює періоду, протягом якогозастрахованій особі відповідно до законів надається вихідна допомогаабо інші виплати при звільненні з підприємств, установ і організаційабо закінченні строку повноважень за виборною посадою, що забезпечуютьчасткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку.

5. Тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги уперіод професійної підготовки, перепідготовки або підвищеннякваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі:

1) звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважнихпричин (на 90 календарних днів);

2) звільнення з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів пропрацю України (на 90 календарних днів);

3) відмови безробітного від двох пропозицій підходящої роботи абопрофесійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації;

4) приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу вперіод одержання допомоги по безробіттю;

5) порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації якбезробітного, а також недотримання рекомендацій щодо сприянняпрацевлаштуванню;

6) перереєстрації безробітного, який був знятий з обліку заневідвідування державної служби зайнятості більше 30 календарних днівбез поважних причин та не сприяв своєму працевлаштуванню;

7) відмови від роботи за спеціальністю, професією, набутою післяпрофесійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації занаправленням державної служби зайнятості;

8) припинення без поважних причин професійної підготовки,перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державноїслужби зайнятості.

 

Стаття 31. Припинення, відкладення виплат матеріального забезпеченняна випадок безробіття та скорочення їх тривалості

 1. Виплата допомогипо безробіттю припиняється у разі:

 1)працевлаштування безробітного;

 2) поновленнябезробітного на роботі за рішенням суду;

 3) вступу донавчального закладу на навчання з відривом від виробництва;

 4)проходження професійної підготовки, перепідготовки або підвищеннякваліфікації за направленням державної служби зайнятості;

 5) призову на строковувійськову або альтернативну (невійськову) службу;

 6)набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітногоабо направлення його за рішенням суду на примусове лікування;

 7)призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у томучислі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягненняособою встановленого законом пенсійного віку;

 8) призначеннявиплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості;

 9) поданняписьмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення неютрирічного віку;

 10) подання письмовоїзаяви про відмову від послуг державної служби зайнятості;

 11) переїздуна постійне місце проживання в іншу місцевість;

 12) закінченнястроку їх виплати;

 13) зняття зобліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 ібільше календарних днів;

 14)відмови безробітного від двох пропозицій підходящої роботи або від двохпропозицій проходження професійної підготовки, перепідготовки,підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, утому числі осіб, які вперше шукають роботу та не мають професії(спеціальності);

 15)відмови від роботи за спеціальністю, професією, набутою післяпрофесійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації занаправленням державної служби зайнятості;

 16) смертібезробітного.

4. Виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у періодпрофесійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікаціївідкладається на строк, що дорівнює періоду, протягом якогозастрахованій особі відповідно до законів надається вихідна допомогаабо інші виплати при звільненні з підприємств, установ і організаційабо закінченні строку повноважень за виборною посадою, що забезпечуютьчасткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку.

5.Тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги уперіод професійної підготовки, перепідготовки або підвищеннякваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі:

 1)звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважнихпричин або за угодою сторін (на 90 календарних днів);

 2)звільнення з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів пропрацю України (на 90 календарних днів);

 4)приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу в періододержання допомоги по безробіттю;

 5)порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного, атакож недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню;

 6)перереєстрації безробітного, який був знятий з обліку за невідвідуваннядержавної служби зайнятості більше 30 календарних днів без поважнихпричин та не сприяв своєму працевлаштуванню;

 8)припинення без поважних причин професійної підготовки, перепідготовкиабо підвищення кваліфікації за направленням державної службизайнятості.

Стаття 32. Виплати військовослужбовцям, звільненим з військової службиу зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходівбез права на пенсію

1. Військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку ізскороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права напенсію, здійснюється виплата допомоги по безробіттю, в тому числіодноразова її виплата для організації безробітним підприємницькоїдіяльності, відповідно до частин третьої - сьомої статті 22 та частинпершої, четвертої та п'ятої статті 23 цього Закону за умови їхреєстрації в установленому порядку в державній службі зайнятостіпротягом місяця з дня взяття на облік у військовому комісаріаті.

Строк проходження військової служби прирівнюється до страховогостажу.

2. Матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовкиабо підвищення кваліфікації виплачується у розмірі допомоги побезробіттю і не підлягає зменшенню. Тривалість виплати цієїматеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплатидопомоги по безробіттю та не може її перевищувати.

3. Допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, якаперебувала на його утриманні, виплачується відповідно до статті 29цього Закону.

4. У разі порушення строку реєстрації в державній службі зайнятості вустановленому порядку всі види забезпечення виплачуються відповідно достатті 33 цього Закону.

5. Виплата допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у періодпрофесійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікаціїприпиняється, відкладається або її тривалість скорочується відповіднодо статті 31 цього Закону.

Статтю 32 виключено

Стаття 38. Відповідальність за несвоєчасну та неповну сплатустрахових внесків

1. Роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати танеповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, щосплачують застраховані особи через рахунки роботодавців.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками абонеповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованихконтролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповіднодо цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторногопорушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.

Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставкиНаціонального банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої наповну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

( Абзац п'ятий частини першої статті 38 виключено на підставіЗакону N 3456-IV від22.02.2006 )

2. Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються вдоход Фонду із страхувальника у безспірному порядку.

Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені та фінансовихсанкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

3. Суми коштів, безпідставно стягнені із страхувальників, підлягаютьповерненню у триденний строк з дня винесення рішення пробезпідставність стягнення цих виплат з відшкодуванням судових витрат.

4. Посадові особи, винні в порушенні строку реєстрації як платникастрахових внесків, несвоєчасній та неповній їх сплаті, несутьадміністративну відповідальність згідно із законом.

Право накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи від іменіФонду мають керівник виконавчої дирекції Фонду, його заступники,керівники робочих органів виконавчої дирекції Фонду в АвтономнійРеспубліці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та їх заступники.

 

Стаття 38. Відповідальність за несвоєчасну та неповну сплату страховихвнесків

 1.Роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповнусплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачуютьзастраховані особи через рахунки роботодавців.

 Уразі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками абонеповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованихконтролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

 Штрафнакладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно доцього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторногопорушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.

 Пеняобчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національногобанку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну сумунедоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

 Уразі ухилення страхувальників, на яких не поширюється дія ЗаконуУкраїни "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", від взяття на облік як платників страхових внесків абонесвоєчасного подання заяви до робочих органів виконавчої дирекціїФонду про взяття на облік, на них накладається штраф у розмірі 10відсотків суми страхових внесків, які підлягають сплаті за періодухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяттяна облік, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян.

 2. Абзац першийчастини другої статті 38 виключено

 Строкдавності у разі стягнення страхових внесків, пені та фінансовихсанкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

 3.Суми коштів, безпідставно стягнені із страхувальників, підлягаютьповерненню у триденний строк з дня винесення рішення пробезпідставність стягнення цих виплат з відшкодуванням судових витрат.

 4.Посадові особи, винні в порушенні строку реєстрації як платникастрахових внесків, несвоєчасній та неповній їх сплаті, несутьадміністративну відповідальність згідно із законом.

 Правонакладати фінансові санкції та адміністративні штрафи від імені Фондумають керівник виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівникиробочих органів виконавчої дирекції Фонду - центру зайнятостіАвтономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольськогоміських, районних, міськрайонних, міських та районних у містах центрівзайнятості та їх заступники.

Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язковогодержавного соціального страхування»

Стаття 1. Установити розміри внесків на загальнообов'язкове державнесоціальне страхування:

1) у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,зумовленими похованням:

для роботодавців - 1,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату працінайманих працівників, що включають витрати на виплату основної тадодаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційнівиплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно знормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці",та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

для роботодавців - на підприємствах та в організаціях громадськихорганізацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50відсотків загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплатипраці таких інвалідів становить не менше 25 відсотків суми витрат наоплату праці, - окремо 0,7 відсотка суми фактичних витрат на оплатупраці найманих працівників-інвалідів та 1,5 відсотка суми фактичнихвитрат на оплату праці інших працівників, що включають витрати навиплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні такомпенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, яківизначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятимивідповідно до Закону України "Про оплату праці",та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

для роботодавців - на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ іУТОС - 0,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманихпрацівників, що включають витрати на виплату основної та додатковоїзаробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у томучислі в натуральній формі, які визначаються згідно знормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці",та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

для найманих працівників - від суми оплати праці, що включає основну тадодаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційнівиплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладаннюподатком з доходів фізичних осіб:

0,25 відсотка - для найманих працівників - інвалідів, які працюють напідприємствах і в організаціях УТОГ і УТОС;

0,5 відсотка - для найманих працівників, заробітна плата яких нижчапрожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи;

1,0 відсотка - для найманих працівників, заробітна плата яких вищапрожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи;

( Абзац шостий пункту 1 статті 1 виключено )

( Абзац сьомий пункту 1 статті 1 виключено )

2) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадокбезробіття:

для роботодавців - 1,3 відсотка суми фактичних витрат на оплату працінайманих працівників, що включають витрати на виплату основної тадодаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційнівиплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно знормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці",та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

для найманих працівників - 0,5 відсотка суми оплати праці, що включаєосновну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні такомпенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягаютьобкладанню податком з доходів фізичних осіб;

на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів,де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальноїчисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідівстановить не менше 25 відсотків суми витрат на оплату праці,роботодавці звільняються від сплати внесків у частині витрат на оплатупраці найманих працівників-інвалідів;

роботодавці підприємств та організацій товариств УТОГ і УТОСзвільняються від сплати внесків;

3) для осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому державномусоціальному страхуванні на добровільних засадах, забезпечують себероботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не єчленами творчих спілок), фізичних осіб - суб'єктів підприємницькоїдіяльності, осіб, які виконують роботи (послуги) згідно зцивільно-правовими угодами, а також громадян України, які працюють замежами України та не застраховані в системі обов'язкового державногосоціального страхування країни, в якій вони перебувають, - 3,8 відсоткасуми оподатковуваного доходу (прибутку), у тому числі:

2,0 відсотка - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування узв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленимипохованням;

1,8 відсотка - на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванняна випадок безробіття

Стаття 1. Установити розміри внесків на загальнообов'язкове державнесоціальне страхування:

 1) у зв'язку з тимчасовоювтратою працездатності та витратами, зумовленими похованням:

 дляроботодавців - 1,4 відсотка суми фактичних витрат на оплату працінайманих працівників, що включають витрати на виплату основної тадодаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційнівиплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно знормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України"Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходівфізичних осіб;

 дляроботодавців - на підприємствах та в організаціях громадськихорганізацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50відсотків загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплатипраці таких інвалідів становить не менше 25 відсотків суми витрат наоплату праці, - окремо 0,7 відсотка суми фактичних витрат на оплатупраці найманих працівників-інвалідів та 1,4 відсотка суми фактичнихвитрат на оплату праці інших працівників, що включають витрати навиплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні такомпенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, яківизначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятимивідповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягаютьобкладанню податком з доходів фізичних осіб;

 дляроботодавців - на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС- 0,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманихпрацівників, що включають витрати на виплату основної та додатковоїзаробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у томучислі в натуральній формі, які визначаються згідно знормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України"Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходівфізичних осіб;

 длянайманих працівників - від суми оплати праці, що включає основну тадодаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційнівиплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладаннюподатком з доходів фізичних осіб:

 0,25 відсотка -для найманих працівників - інвалідів, які працюють на підприємствах і ворганізаціях УТОГ і УТОС;

0,5 відсотка - для найманих працівників, заробітна плата яких нижчапрожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи; ( Абзацпункту 1 статті 1 в редакції Закону N 1678-IV (1678-15) від 09.04.2004 )

 1,0відсотка - для найманих працівників, заробітна плата яких вищапрожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи; ( Абзацпункту 1 статті 1 в редакції Закону N 1678-IV (1678-15) від09.04.2004 )

 ( Абзац шостийпункту 1 статті 1 виключено на підставі Закону N 492-IV (492-15) від 06.02.2003 )

 ( Абзац сьомий пункту 1 статті1 виключено на підставі Закону N 492-IV (492-15) від 06.02.2003 )

 2) на загальнообов'язкове державнесоціальне страхування на випадок безробіття:

 дляроботодавців - 1,6 відсотка суми фактичних витрат на оплату працінайманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, щовключають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати,інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральнійформі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятимивідповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР), виплату доходу (прибутку) за договорами цивільно-правового характерута підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

 длянайманих працівників, військовослужбовців - 0,6 відсотка суми оплатипраці, грошового забезпечення, що включає основну та додатковузаробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, утому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком здоходів фізичних осіб;

 напідприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, декількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальноїчисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідівстановить не менше 25 відсотків суми витрат на оплату праці,роботодавці звільняються від сплати внесків у частині витрат на оплатупраці найманих працівників-інвалідів;

 роботодавціпідприємств та організацій товариств УТОГ і УТОС звільняються від сплати внесків;

 дляюридичних та фізичних осіб, які використовують працю фізичних осіб задоговорами цивільно-правового характеру - 2,2 відсотка суми витрат навиплату доходу (прибутку);

 3)для осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому державномусоціальному страхуванні на добровільних засадах, забезпечують себероботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не єчленами творчих спілок), фізичних осіб - суб'єктів підприємницькоїдіяльності, осіб, які виконують роботи (послуги) згідно зцивільно-правовими угодами, а також громадян України, які працюють замежами України та не застраховані в системі обов'язкового державногосоціального страхування країни, в якій вони перебувають, - 4,1 відсоткасуми оподатковуваного доходу (прибутку), у тому числі:

 1,9відсотка - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування узв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленимипохованням;

 2,2 відсотка - назагальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

Стаття 22. Інформація у сфері загальнообов'язкового державногопенсійного страхування

3. Надання органами Пенсійного фонду відомостей, що містяться в системіперсоніфікованого обліку, іншим юридичним і фізичним особам, крімперелічених у частині другій цієї статті, допускається лише за рішеннямсуду у випадках, передбачених законом.

 

Стаття 22. Інформація у сфері загальнообов'язкового державногопенсійного страхування

3. Надання органами Пенсійного фонду відомостей, що містяться в системіперсоніфікованого обліку, іншим юридичним і фізичним особам, кріморганів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхуванняУкраїни на випадок безробіття та перелічених у частині другій цієїстатті, допускається лише за рішенням суду у випадках, передбаченихзаконом.

Закон України «Про особисте селянське господарство»

Стаття 8. Зайнятість членів особистих селянських господарств

Члени особистих селянських господарств належать до категорії зайнятогонаселення в разі, якщо робота в цьому господарстві для них є основною ірозрахунковий місячний дохід на одного члена дорівнює або перевищуєрозмір мінімальної заробітної плати.

Порядок визначення розрахункового місячного доходу на одного членаособистого селянського господарства встановлює Кабінет МіністрівУкраїни.

 

Стаття 8. Зайнятість членів особистих селянських господарств

 Члениособистих селянських господарств є особами, які забезпечують себероботою самостійно і відповідно до Закону України "Про зайнятістьнаселення" належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьомугосподарстві для них є основною.

Стаття 9. Соціальне страхування та пенсійне забезпечення членівособистих селянських господарств

Члени особистих селянських господарств підлягають загальнообов'язковомудержавному соціальному страхуванню та пенсійному забезпеченню.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування членів особистихселянських господарств здійснюється в порядку, встановленому законом.

Стаття 9. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування членівособистих селянських господарств

 

 Члениособистих селянських господарств беруть участь у загальнообов'язковомудержавному соціальному страхуванні на добровільних засадах у порядку,встановленому законом.

 Частину другу статті 9 виключено

 

Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

 2. До 1 січня2011 року зупинити дію:

Стаття 5. Особи, які не підлягають страхуванню на випадок безробіття

 Страхуванню навипадок безробіття не підлягають:

 працюючіособи, які отримують або мають право на призначення пенсії за віком, утому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років, а також особи,які досягли встановленого законом пенсійного віку;

 іноземціта особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні,якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода наобов'язковість яких надана Верховною Радою України.

 

статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державнесоціальне страхування на випадок безробіття"

Стаття 35. Трудовий договір

2. Працевлаштування в Україні іноземців, найнятих інвестором у межах іза посадами (спеціальністю), визначеними угодою про розподіл продукції,здійснюється без отримання дозволу на працевлаштування.

 

частини другої статті 35 Закону України "Про угоди про розподілпродукції"

Стаття 7. Візовий режим, дозволи на працевлаштування у період організаціїта проведення чемпіонату

6. Іноземці та особи без громадянства залучаються комерційнимипартнерами, компанією, призначеними особами або відповідно до планівзаходів приймаючих міст до виконання робіт чи надання послуг,пов'язаних з організацією та проведенням фінальної частини чемпіонатуЄвропи 2012 року з футболу в Україні без дозволу на працевлаштування.

 

частини шостої статті 7 Закону України "Про організацію та проведенняфінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні".

Стаття 24. Умови надання допомоги по частковому безробіттю

 1.Допомога по частковому безробіттю надається застрахованим особам у разівтрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного тимчасовогоскорочення нормальної чи встановленої на підприємстві відповідно дозаконодавства України тривалості робочого часу та (або) перерви вотриманні заробітної плати чи скороченні її розмірів у зв'язку зтимчасовим припиненням виробництва без переривання трудових відносин зпричин економічного, технологічного та структурного характеру.

 2. Умоваминадання допомоги по частковому безробіттю є:

 простійна підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим циклом виробництва(далі - цеху, дільниці), що має невідворотний та тимчасовий характер,який триває не менше одного місяця, не перевищує шести місяців і незалежить від працівника та роботодавця;

 простійпротягом місяця, що охопив не менш як 30 відсотків чисельностіпрацівників підприємства або цеху, дільниці, в яких простої становлять20 і більше відсотків робочого часу.

 Про можливий простійроботодавець зобов'язаний повідомляти державну службу зайнятості.

 3.У разі якщо простій носить сезонний характер або виникає виключно зорганізаційно-виробничих причин, а також у разі можливостіпрацевлаштування працівників на інших дільницях, у цехах, напідприємствах, допомога по частковому безробіттю не надається.

 4.Перелік причин тимчасового припинення виробництва, зазначених у частиніпершій цієї статті, встановлюється спеціально уповноваженим центральниморганом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики запогодженням з правлінням Фонду.

 Стаття 25.Право на допомогу по частковому безробіттю

 1.Право на допомогу по частковому безробіттю мають застраховані особи,які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почався простій,працювали не менше 26 календарних тижнів, сплачували страхові внески тав яких ці простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу.

 2. Допомога почастковому безробіттю не надається у разі, якщо працівник:

 відмовився відпідходящої роботи на цьому або іншому підприємстві з повним робочим днем(тижнем);

 працює наданому підприємстві за сумісництвом;

 проходитьальтернативну (невійськову) службу.

 Стаття 26.Розмір та тривалість виплати допомоги по частковому безробіттю

 2.Допомога по частковому безробіттю надається з першого дня простою,тривалість її виплати не може перевищувати 180 календарних днівпротягом року.

 3. Виплата працівникамдопомоги по частковому безробіттю здійснюється підприємством за рахуноккоштів Фонду.

 4.Підприємство не може звернутися за наступним одержанням з Фонду коштівдля виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю раніше, ніжчерез рік після закінчення терміну виплати допомоги по частковомубезробіттю.

  5.Порядок фінансування виплат по частковому безробіттю та наданнядопомоги по частковому безробіттю встановлюється спеціальноуповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці тасоціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.

 

3. На період до 1 січня 2010 року ввести в дію статті 24, 25 та частинидругу - п'яту статті 26 Закону України "Про загальнообов'язковедержавне соціальне страхування на випадок безробіття".

 Розмірдопомоги по частковому безробіттю встановлюється правлінням Фондузагальнообов'язкового державного соціального страхування України навипадок безробіття одночасно із затвердженням бюджету Фонду виходячи зйого фінансових можливостей і не може перевищувати прожитковогомінімуму.

Стаття 1. Визначення термінів

 У цьому Законітерміни вживаються в такому значенні:

10) роботодавець:

військові частини Збройних Сил України, Державної прикордонної службиУкраїни, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інші військовіформування, утворені відповідно до законів України, які виплачуютьгрошове забезпечення, Служба безпеки України, Служба зовнішньоїрозвідки України, Державна спеціальна служба транспорту, Державнаслужба спеціального зв'язку та захисту інформації України, органивнутрішніх справ та податкової міліції, а також воєнізованіаварійно-рятувальні служби (формування), створені відповідно дозаконодавства на постійній основі (далі - військові формування);

 

4. Встановити, що роботодавці, зазначені в абзаці третьому пункту 10статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальнестрахування на випадок безробіття" починають сплачувати страхові внескиу розмірі, визначеному абзацом другим пункту 2 статті 1 Закону України"Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державногосоціального страхування" з 1 січня 2010 року.

 

5. До приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони таінші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечитьцьому Закону.